Метод Петьо (кондуктивна педагогіка)

У 1940-х рр.  угорський лікар-педагог Андраш Петьо створив кондуктивну педагогічну систему для відновлення людей з порушеннями рухливості через пошкодження центральної нервової системи, більш відомий як метод Петьо, який вперше застосував очолюваний ним інститут.

Кондуктивна педагогіка базується на ідеї, що нервова система, незважаючи на своє пошкодження, все ж таки має можливості до формування нових нервових зв'язків. Ця здатність нервової системи може бути мобілізована за допомогою відповідним чином спрямованого, активного процесу навчання. Його метод назвали «кондуктивним» - це слово латинського походження, що означає: наведення.

Однією з найважливіших цілей кондуктивної педагогіки, незалежно від віку, є навчання навчанню, тобто розвиток навичок навчання. Кондуктивна педагогіка дає можливість для розвитку особистості з усіх боків і одночасно дозволяє співпрацювати з однолітками, готуючись до реальної інтеграції.

Як метод виховання, кондуктивна педагогіка являє собою значний прогрес і зовсім інший менталітет у порівнянні з усіма існуючими педагогіками розвитку. Кондуктори не сприймають інвалідність дитини і, як із особливим пасивним фізіотерапїєю Тайгетозон, допомагають поступовому зниженню стану дитини, а замість цього навчають причетних на самодостатність та професію.

Доктор Ева Керекеш